«Я з тих, що підставила б другу щоку,

а якщо мене вдарили по обох щоках,

то знайшла б іще й третю»!.

Таня Малярчук

/Files/images/1/T.Malyartschuk_2641.jpg

Малярчук Тетяна Володимирівна народилася 1983 році в місті Івано-Франківськ, деякий час жила в Красноярську, закінчила Прикарпатський університет ім. Василя Стефаника, за фахом – філолог. Певний час жила і працювала в Києві. З 2011р. живе зі своїм другим чоловіком Міхаелем Штіллером у Відні.

Тетяна є авторкою прозових творів "Ендшпіль Адольфо, або Троянда для Лізи" (2005) (цю книгу Павло Загребельний висував на здобуття Національної премії ім. Т.Г.Шевченка), "З гори вниз. Книга страхів" (2006), "Як я стала святою" (2006), "Говорити" (2007), "Звірослов" (2009), "Біографія випадкового чуда" (2012). Таня – лауреат конкурсу "Книга року Бі-бі-сі-2006". Її ессе та оповідання перекладені польською, румунською, німецькою, англійською, російською та білоруською мовами. Вони друкувалися в часописах "Березіль", "Четвер", "Сучасність", "Дружба народов", "Новый мир", "Новая юность" та інших.

Про себе Таня розповідає неохоче. Вона доволі не публічна. Писати пробувала в 6 років. В старших класах вірші були серйозніші, відчувався вплив української літератури. "То була гранітна поезія. А потім Тетяна зрозуміла, що поет з неї не вийде – і перестала будь-чим займатися". Повернулася до письма в Красноярську (поїхала туди, щоб змінити обстановку. Тетяна говорить, що вона схожа на своїх героїв – "така сама наївна", "злегка балакуча", вірить "в будь-що", "у всяку брехню", "у силу думки". "Бо якщо не вірити, бути скептиком і циніком без світла в очах, то я не знаю взагалі, в чому сенс". Вона досить забобонна, "містика – це частина мого життя. ... свої забобони я вигадую собі сама".

Про що її книжки? Таня Малярчук каже: "… найперше, — це історії, багато різних історій про все, що завгодно", "історії і деталі". Деталі оживляють її історії, роблять їх візуальними. Герої її творів справжні, події – вигадані. "Мої тексти автобіографічні".

Вона пише про нашу реальність – знайомі гори, ріки, назви, супермаркети, двори, церкви, дороги, міста, села… Але раптом у звичайні рамки вривається безлад, і читачу доводиться розплутувати безліч філософських вузлів. В її книгах людська сила і слабкість, казки і чортівня, мовчання і сповідь, кохання і любов, народження і переродження. Від мови авторки стилісти отримують задоволення: діалоги прості й глибокі, текст лаконічний, метафори свіжі. Тетяна хоче "… щоб люди, які читають, були щасливіші у той момент, коли читають… Просто є історії, які можуть зробити так". Вона нікому нічого не нав’язує. Хай кожен читач знайде в її текстах щось своє і стане від цього кращим. Задля цього вона й пише.


Кiлькiсть переглядiв: 10