«День починається сонцем» /до 100-річчя від дня народження Олександра Матійка/

Щедра богуславська земля – неповторна в своїй красі, вона зростила і виховала багатьох світочів науки і культури, які стали гордістю всієї України. Серед них Олександр Матійко – поет, лауреат багатьох літературних премій, член Національної спілки письменників України, член Спілки журналістів, Заслужений працівник культури. Його називають генієм української літератури, поетом, який своїми неповторними віршами зачаровує і збагачує душу кожного читача. Це досягається завдяки вмінню відтворити народний колорит, виразності власних інтонацій, тематичному і лексичному багатству поезій.

Народився Олександр Матійко 6 листопада 1919 року в мальовничому селі Івки на Богуславщині, де пас худобу, був погоничем, босоніж міряв стерньові гони і де в душу навіки увійшло щемливе почуття радості від того, що є в нього це незміряне багатство – священний куточок землі, який ніколи не зрадить, який дасть опору в печалі й напоїть добром та натхненням у радості.

Майбутній поет закінчив Богуславську середню школу №1, потім вступив до Київського державного педагогічного інституту ім.. О.М. Горького на факультет української мови і літератури. У цей період Олександр Матійко познайомився із Ганною Петрівною Ушпик, яку покохав на все життя. Перед останнім екзаменом за четвертий курс у перші ж дні війни добровольцем пішов на фронт. На останній вулиці міста Києва він прощався з нареченою, яка проводжала його на фронт, адже вони обоє вірили в майбутнє поєднання доль.

/Files/images/1/74209821_1006682016344787_4405732204756336640_n.jpg

У серпні 1941 року був поранений під Києвом. Після госпіталю відвідував школу командирів-зенітників. З чотирма зенітками, - як згадував О. Матійко, - довелося пройти довгу дорогу війни, аж до Берліна. За бойові заслуги його було удостоєно високих державних нагород.

Понад 30 років поет працював в улюбленій газеті «Сільські вісті», яку фактично підписувала майже кожна родина в селах і містечках України

Про Олександра Матійка як людину можна говорити багато, але насамперед він поет, і поет неабиякий. «Писати вірші – це сповідуватися собі в тому, чи правильно живеш, вивіряти себе на доброту, щедрість, правдивість. Писати вірші – це велике щастя» - казав Олександр Матійко.

/Files/images/1/74522297_503474520380534_3092993927683244032_n.jpg

На жаль, 15 січня 2005 року на 85-му році життя поет відійшов за межі вічності, залишивши нам величезну поетичну спадщину. Світла пам’ять про Олександра Михайловича Матійка, який працював до останнього подиху, - назавжди збережеться в наших серцях.

/Files/images/1/Виставка.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 287