Книга року

У Богуславській районній бібліотеці щороку проводиться моніторинг «Книга року». Відстежуються нові тенденції сучасної вітчизняної та зарубіжної літератури, а також пов’язані з ними зміни читацьких уподобань. Це дає нам можливість визначити кращу книгу року. Значна кількість відповідей містила назви книг сучасних українських авторів та україномовну сучасну перекладену зарубіжну літературу.

У п`ятірку найкращих книг, які справили враження на респондентів, увійшли: Світлана Талан «Матусин оберіг», Дарина Гнатко «Скеля червоного сонця», Володимир Лис «Стара холера», Йоанна Яґелло «Кава з кардамоном» та Маркус Зузак «Крадійка книжок».

У 2019 році виявили лідера читання - книгу Ірини Агапєєвої "Троянди за колючкою", до речі, вона увійшла до довгих списків Книги року BBC.

Про літературні описи такого неординарного питання як позбавлення волі ми раніше щось могли довідатися з творів, у яких йшлося здебільшого про чоловіків, чиї життя полетіли шкереберть після скоєння злочину. Тепер нам випадає оказія читати й говорити на цю тему не лише з урахуванням жіночого досвіду, але й виходячи з українського контексту. Саме про це і написано роман колишньої кримчанки Ірини Агапєєвої "Троянди за колючкою".

Ця історія на сто відсотків реальна, пережита самою авторкою! Наше майбутнє непередбачуване, і подібне може трапитися з будь-ким уже завтра... Яке воно – життя звичайної юної дівчини? давалося б, відповідь проста: коханий хлопець, спілкування з рідними, навчання, собака... Головна героїня гадає, що її майбутнє безхмарне, усе під контролем, а вона спланувала все наперед… Але в одну мить її життя докорінно змінюється, і всі плани уриваються, коли вона, ставши жертвою обставин, потрапляє до в’язниці. Туди, де інші правила, де свої закони й незрозумілі «поняття»… Тепер її сусідки – злочинниці, чоловіки – лише охоронці, а домашні вихованці – щури.

Не останнє місце в порушених у книжці проблемах посідає тематика справедливості, а також обізнаності людини.

Зокрема, чи збігаються норми та правила, що встановлюються в суспільстві з тими уявленнями, які побутують на найнижчому рівні? І хто має подбати про права людини?

Авторка доводить, що деякі відповіді їй почасти таки вдалося відшукати.

Зрозуміло, що не кожному припаде до вподоби література такого жанру. Проте про її затребуваність і актуальність, напевно, годі й запитувати.

/Files/images/2020/книга року фото.jpg


Кiлькiсть переглядiв: 62